Батьківська скринька
2. Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.
3. Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.
4. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.). Важливо, щоб малюк не боявся, — тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.
5. Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.
6. Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою й дітьми.
7. Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте дитину на мажорний лад.
8. Говоріть малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
9. Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.
10. Не обговорюйте при малюкові проблем, пов’язаних із дитячим садком.
Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка:
1. Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
3. Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.
4. Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
5. Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.
6.Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитсадку.
Андріяш Г.В., методист РМК
1. Любіть свою дитину. Радійте з її присутності, приймайте її такою, якою вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її самовпевненості, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.
2. Охороняйте свою дитину. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба - жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.
3. Будьте гарним прикладом для своєї дитини. Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей, самі живіть згідно з ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність і скромність.
4. Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте всерйоз.
5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі вдома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.
6. Покажіть дитині можливості й межі людської свободи. Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть, якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь-якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.
7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте поведінку дитини таким чином, щоб її дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим. Дитину потрібно заохочувати до дотримання встановлення правил.
8. Надавайте дитині можливість таких переживань, які матимуть цінність спогадів. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.
9. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Нехай навіть не безболісно, але самостійно.
10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду.
Діти - наша радість.
Народження дитини приносить у сім’ю радість, нові приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і складні завдання, пов’язані в подальшому, щоб їх дитина росла здоровою і вихованою.
Щоб дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика увага підростаючому поколінню. Поліпшення житлово-побутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню захворюваності, а деякі хвороби повністю ліквідовані.
Зменшилася й кількість нещасних випадків серед дітей, але на жаль, ще й зараз вони загрожують здоров’ю, а інколи і життю дитини.
Причини нещасних випадків у дітей і їх профілактика.
Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу.
Термін «травма» походить від латинського слова і в перекладі воно означає «тілесне пошкодження при поранені». Пошкодження, які повторювались у певній групі населення, називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто.
Дитячий травматизм має багато характерних особливостей і поділяється на:
● грудний (з моменту народження до 1 року);
● перед дошкільний (1 - 3 р.);
● дошкільний (3 - 7 р.);
● шкільний (7 - 16 р.).
На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим, що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота.
Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, нерідко спостерігаються опіки стравоходу та органів дихання.
У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини.
У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє «я». Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків.
Учні старших класів у своїх вчинках стараються наслідувати старших, звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість. При цьому, не вміючи правильно оцінити свої вчинки, часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість перед іншими, підлітки, не задумуючись над наслідками, часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять по пожежних драбинах на дахи високих будинків.
Щоб визначити характер травми та її наслідки, важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму.
Шкіра у немовлят дуже ніжна, її дуже легко поранити. При цьому виникають гнійно-запальні процеси, фурункули, абсцеси та інше. Підшкірно-жировий прошарок, навпаки, розвинений краще і при падінні оберігає тканини й органи дітей від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей, окістя товще і пластичніше. Тому у дітей, значно швидше ніж у дорослих, загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюється діяльність органів.
Травматизм поділяють на побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, родовий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння.
Побутовий травматизм.
Найчастіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовим травматизмом вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі, у дворі чи в саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але найнебезпечніші з них - опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них - це недостатній догляд батьків і за свою необережність вони іноді дуже дорого розплачуються. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв сприяють травмуванню, а іноді і смерті дітей. Це ж стосується і газових плит, оголених дротів електромережі, відчинених вікон, сходів тощо.
Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед ними розкривається новий незнаний світ і, прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і на смак. Особливо їх приваблюють яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла. Гра та невміле поводження із такими предметами, як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети призводять до поранень, а іноді малята і ковтають їх.
У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені іншими причинами. Вони рухливі і нестримані, пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі тому, що авторитет дорослих є якимось бар’єром. Діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на повір’ї, зі своїми ровесниками, катаючись на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, драбини, у відкриті люки. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей є не огороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.
Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у війну, ковбоїв, долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. Це все нерідко призводить до біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки, шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки та ушкодження тканин тіла.
Принципи запобігання побутовому травматизму різноманітні, але головним і надійним з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність, особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим, батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями. Все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину. Буде правильніше коли ви час від часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їх шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарно-епідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт.
Транспортний травматизм.
Тест "Які Ви батьки"
Позначте фрази, які Ви часто використовуєте, спілкуючись з дитиною.
- Скільки разів тобі повторювати!
- Порадь, будь ласка, як мені вчинити у цій ситуації...
- Не знаю, що б я без тебе робила.
4.1 в кого ти такий удався?!
- Які у тебе чудові друзі!
- Ну на кого ти схожий?!
- Ти моя опора і помічник!
- Ну що за друзі в тебе?!
- Про що ти тільки думаєш?
- Який ти в мене розумний!
- А ти як вважаєш?
- В усіх діти, як діти, а ти...
- Який ти у мене кмітливий!
Відповіді:
1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали;
3,5, 7,10,11,13-1 бал.
Підрахуйте кількість одержаних балів.
7-8 балів
Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає Вас. Ваші стосунки благотворно впливають на становлення її особистості.
9-10 балів
Ви непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча і не завжди з Вами відверта. На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10-12 балів
Вам потрібно уважно ставитися до дитини. Розвиток дитини залежить більше від випадковості, ніж від Вас.
13-14 балів
Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між Вами і дитиною існує недовіра. Намагайтеся приділяти дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.
Варіанти відповідей на запропоновані запитання: погоджуюся - 2, не зовсім-1, не погоджуюся - 0.
Чи погоджуєтеся Ви із твердженнями. Що:
1.Чоловік краще справляється з дорослими дітьми, ніж з маленькими
2.Після розлучення діти повинні залишатися з матір’ю.
3.Добрий чоловік зазвичай і добрий батько.
4.Чоловіки не повинні відверто виявляти свої почуття.
5.При вихованні дітей думка батька вирішальна.
6.Після народження дитини жінка приділяє чоловікові менше уваги
7.Ліпше жити без батька, ніж терпіти поганого.
8.Оскільки вважається, що жінка робить це краще за чоловіка, нехай і вона і виховує дітей.
9.Якщо Ваша дитина не може з чимось упоратися, вона повинна завжди звертатися до матері.
10.Щоміцніша любов до дитини, то легше її виховувати.
11.Батько має втручатися у виховання дитини тільки тоді, коли його про це прохає жінка.
12.Після розлучення батьків маленька дитина, яка залишилася з матір’ю, взагалі не помічає відсутності батька.
13.Матері, звичайно, занадто розбещують дітей.
14.Чоловікам корисно проводити відпустку разом із родиною.
15.Хлопчика ще змалку треба виховувати інакше, ніж дівчинку.
16.Деякі діти вважають, і що краще проводити свій час із батьком, ніж з матір’ю.
17.У Вас часто виникає почуття, що для Вашої жінки дитина важливіша за Вас.
18.В усіх питаннях виховання Ви можете з успіхом замінити жінку.
19.Дитина повинна більш поважати батька, ніж матір.
20.Ваша жінка завжди втручається, коли Ви починаєте займатися з дітьми.
21.Забажання чоловік може впоратись із немовлям не гірше за жінку.
22.Батько важливіший для сина, ніж для доньки.
23.Ваша жінка не сприймає Вас як поважного вихователя.
24.Коли в родині є бабуся, виховувати дитину набагато легше.
Запитання розподіляються за трьома групами.
- група: запитання 1,4, 5,12,13,15,19, 22.
- група: запитання 2, 6, 8,9,11,17, 20, 23.
ІІІ група: запитання 3, 7,10,14,16,18, 21, 24.
Кожна група відповідає окремому типові батьків. У якій групі Ви набрали найбільшу кількість балів, до того відповідного типу Ви й належите.
Тип І - "традиційний
Він - голова родини, цілковито представляє Ваші інтереси у спілкуванні із "зовнішнім світом”. Він - "остання інстанція” щодо питань виховання дітей. Інколи до певної міри суворий, дуже велике значення надає дисципліні, вимагає від дітей ретельного виконання своїх обов'язків. У багатодітних сім’ях він приділяє з кожним роком усе більшу увагу вихованню дітей, особливо синів. Проте, в принципі, між ним та дітьми немає щирих взаємин. Діти, звичайно, ставляться до батька стримано, бо відчувають, що він не досить добре знає їхні потреби та бажання.
Тип II - "батько, який головно піклується про родинний добробут".
Чоловік такого типу віддає жінці цілковиту свободу в питаннях виховання дітей. Він вважає, що все одно не може замінити жінку в цій справі. Тим паче, що він весь час завантажений (або вважає, що завантажений) роботою. Проте навіть у вільний час він не горить бажанням познайомитися з дітьми. 1 не дивно, що через певний час і діти починають ставитися до нього відчужено. У такому разі жінка може вдатися до невеличких хитрощів: час від часу від’їжджати на кілька днів до рідних і залишати дітей під наглядом чоловіка. Тоді він зрозуміє, що жінка йому довіряє також і як батькові.
Тип III - "сучасний батько".
Для нього піклування про дітей - звичайна та природна потреба. Хоч він і не має для цього стільки часу, скільки б бажалося, вечори він зазвичай проводить із дітьми. Він любить дітей, не соромиться це показувати, вміє не тільки гратися зі старшими дітьми, а й бавити і доглядати маленьких. Діти його обожнюють, діляться з ним своїми найпотаємнішими бажаннями.
Роботу над цим тестом можна запропонувати й дружині, для того щоб з’ясувати, який тип батьків є для неї найбільш привабливий. Може бути так, що їй більше подобається зовсім інший тип. Наприклад, суто теоретично можна твердити, що найкращим є тип "сучасного батька”. Але для конкретної жінки відповідний стиль взаємин її чоловіка з дітьми може бути небажаний, тому що надмірна прихильність дітей до нього викликає у неї почуття заздрощів, ревнощів, відчуття своєї незначущості у їхньому житті. Вона хотіла б сама керувати вихованням дітей, а тому її більше приваблює другий тип. Вона намагається не дати чоловікові спілкуватися з дітьми, вигадуватиме нескінченні доручення, припинятиме спільні ігри в найцікавіший момент. І хоч би як ми критикували ці вчинки дружини, але варто звернути увагу і на її потреби та реальні страждання. А тому у відповідній ситуації чоловік повинен не забувати приділяти свою увагу і їй, не виключати її з кола дійових осіб гри, підкреслювати її значущість для нього і дітей, вплив на їхнє виховання.
